РАЙОН.IN.UA
50 відтінків зеленого: ліси Волині і люди, які ними опікуються 
50 відтінків зеленого: ліси Волині і люди, які ними опікуються 

50 відтінків зеленого: ліси Волині і люди, які ними опікуються 

12:50 15.09.2019
2227

Про красу волинських лісів складають пісні і вірші, знімають у фільмах та передачах. А про те, що цю красу хтось береже, плекає і примножує, зачасту навіть не задумуються. Хто вони такі – люди лісу, що вони роблять і чому їхня праця така важлива – про це вже рік розповідають спецпроекти «Портрет у деталях» та «Історії довкола лісу».

За час існування проектів наші журналістки та фотографки побували у дев’яти районах області. У кожному – десятки лісництв і людей, хто тими лісництвами опікується. У кожного – своя історія і унікальність.

Маневицький район

Перша історія народилася саме тут. У Чорторийському лісництві ми зустрілися з найстаршим лісівником Волині Дмитром Захарчуком. У свої 77 чоловік береже 1200 гектарів лісу і від самовальників, і від шкідників, а ще доглядає пасіку, чимале господарство і пару павичів.

«Такого лісу немає в області, як мій обхід», - з цілком заслуженою гордістю поділився з нами Дмитро Захарчук.

Наступна родзинка району – кривий ліс під Колками. Тут ви не побачите жодного рівного деревця, бо все – старезні покручені сосни. Середній вік дерев в урочищі – до двохсот років, діаметр стовбурів сягає 50 сантиметрів, а висота деяких сосон – понад 20 метрів. Особливістю лісу є те, що він самовисіяний. Навколо старих дерев посаджені молоді культури – рівні сосни, що яскраво контрастують з покрученими деревами. Спочатку може здатись, що ви потрапили у фільм або казку. Але ні, це просто чарівна Волинь, що дивує і лякає водночас.

А як щодо монастиря у лісі? Такий ми знайшли у Старосіллі. Жіночий монастир на території діє постійно з 2006 року, а з 2009 поруч почав функціонувати дитячий табір «Стежина добрА». Раніше тут була військова частина, яку розформували. У володіння монастиря ця територія потрапила у дуже поганому стані: з напівзруйнованими будівлями, без електрики, води та дороги, а на місці, де зараз проводять табір, стояли поїлки для худоби. Суттєву підтримку надавали місцеві лісівники – працівники державного підприємства «Колківське лісове господарство». Сприяли матеріалами для будівницта, допомагали із встановленням дерев’яних споруд. І що важливо – відновили лісову дорогу, що веде до монастиря. Так до святині відкрився шлях сотням вірян.

Ну і як без романтики? Робота у лісі допомогла створити молоду сім’ю Оксенюків. Пара із держпідприємства «Колківське лісове господарство» познайомилася два роки тому на роботі та вже майже рік як одружені. Секретом успіху та хорошої роботи обох працівників лісу – і Сергія, і Ірини, є взаємодопомога та підтримка. На роботу пара ходить разом і навіть працює в одному кабінеті. Через те, що сфера їхньої діяльності одна (ліс), подружжя розуміє один одного та з легкістю долає будь-які негаразди. Так, Ірина розуміє чому бувають затримки та нічні чергування чоловіка, а той натомість завжди підтримує її ідеї та допомагає порадами.

Турійський район

На Турійщині ми побували у смарагдовому лісі Перевалів та поспілкувалися з Віталієм Погребськимлюдиною, яка це лісництво виплекала з нуля.

«Робіть усе вчасно. Не треба затягувати ніколи роботу, бо все одно доведеться її виконати. Але тоді не факт, що це буде якісно. Треба й допомогти, ніколи не підставляти одне одного, жити дружно. Людина в першу чергу має бути порядною», – переконував Віталій Григорович.

Перевалівський ліс дивував нас щедрим літнім дощем, неймовірною красою Святого озера і містичною легендою, яку приписують цій водоймі. Будете у Турійському районі – обов’язково навідайтеся до лісу у Перевалах. Гарні світлини, чисте повітря і піднесений настрій – мінімум, який дарують навколишні сосни тільки своїм виглядом. А якщо й зовсім пощастить, познайомитеся з пернатими господарями – лелекою й лебедем, які точно знають усі легенди цього молодого, але такого красивого лісу.

Рожищенський район

Клаптикові ліси Рожищенщини мають сумну історію, але щасливий її фінал. Всі вони вирощені на колишніх колгоспних землях, які втратили свою родючість та перестали бути корисними для землеробства. Та лісівники «Рожищеагролісу» довели, що людська праця і бажання здатні долати будь-які перешкоди, як от викохати ліс на непридатних для використання землях.

На Рожищенщині ми мали нагоду зустрітися з молодою лісівчинею Вікторією Новосад, яка не приховувала любові до своїй роботи.

«Дерева потрібно любити. Це головне. Любиш – захочеш ще одне посадити, а потім ще одне, і ще. Будеш плекати. Це наше майбутнє. Куди наші діти та внуки будуть ходити? Так само наші бабусі й дідусі думали», — переконана дівчина.

Луцький район

В чи не найвідомішому на Волині Воротнівському лісництві спілкуємося з сімдесятирічним пасічником Іваном Онищуком. Своїм захватом від роботи пасічник охоче поділився з нами.

«Я їх просто полюбив душею. Настільки люблю бджіл, що сидів би тут день і ніч та дивився як вони літають, одна одну зустрічають», – розповів Іван Онищук.

Нова історія довкола лісу чекає на нас в Гаразджі. Тут завжди людно: чисте повітря, незвичайні дерева, доглянуті доріжки, бесідки і гойдалки приваблюють відвідувачів зі всієї області. Працівники державного підприємства «Волинський лісовий селекційно-насіннєвий центр» взяли на себе ще й важливу просвітницьку місію, створивши дві екологічні стежки. Основна мета таких маршрутів – екологічна освіта. Тож не баріться, беріть друзів чи сім’ю і приїжджайте на екологічні стежки: відпочити, подихати чистим повітрям та дізнатись цікаві факти про наші ліси.

У Торчинському лісництві своєю непростою історією ділиться Андрій Молошик. Саме ліс допоміг чоловікому реабілітуватися після АТО. Доки ми говорили та гуляли по лісу, Андрій ходив серед дерев наче серед друзів, окидаючи крона теплим поглядом: «Я люблю ліс».

Володимир-Волинський район

«Золота країна» під Володимиром приємно вразила і здивувала. У Володимир-Волинському лісгоспі запустили нову шишкосушарню і дбають про саджанці на розсаднику. Лісове господарство розкинулось на території Іваничівського, Володимир-Волинського, Локачинського і Турійського районів. Ліси тут оповиті легендами. Їх подекуди називали «золотою країною».

З водієм від Бога Олегом Шандалком, що теж працює у ДП «Володимир-Волинське лісопромислове господарство», вдається поговорити про багато цікавих речей. Чоловік розповідає, як відбувається перевезення деревини, яких нюансів під час цього процесу дотримуватися. Не приховує своєї любові до техніки: «Машину, як жінку, треба любити та доглядати».

Ще у Володимирі зустрічаємо неймовірну Наталію Козій, головну лісничу ДП «Володимир-Волинське лісомисливське господарство». Жінка прекрасно встигає всюди: опікуватися шістьма лісництвами, найстарішою в районі пасікою, величезним розсадником. А ще Наталія вибудовує теплі стосунки не тільки у своїй дружній сім'ї, а й у межах робочого колективу.

Локачинський район

Локачинським лісом опікується його майстер Валерій Бондарук. Чоловік любить ліс і вважає роботу своїм хобі, бо ж до ведення господарства звик ще з дитинства.

Шацький район

Озерний Шацький район заслужено хизується однією з найкращих в Україні відпочинковою базою лісників. Сюди люди лісу приїздять відпочивати з родинами та колегами. А ще база дуже популярна серед закордонних туристів.

А ще шацькі лісівники неймовірно працьовиті. Головний лісничий ДП «Шацьке УДЛГ» Микола Кузнєцов розповідає, що збільшення у декілька разів влітку потоку людей потребує великої роботи над збереженням лісів.

Горохівський район

А на Горохівщині вражають «продуктивні» дуби. Діброви, що зберегли у собі століття, скурпульозно доглядають працівники Горохівського лісопромислового гоподарства. Треба сказати, що їм це прекрасно вдається, адже дуби дають чотири тонни насіння у рік!

Не менш вражаючою є лісова історія 77-річного Миколи Качинського. Лісу він присвятив 44 роки свого життя! Каже, що ліс для нього – місце, яке лікує.

Ковельський район

Звісно ж, Ковельщина славиться цікавою, ба навіть містичною історією Нечимного. Ліси в урочищі «Нечимне» особливі: в дитинстві тут бавилась Леся Українка, пізніше знайшли прихисток воїни УПА, а нині – це місце сили з енергетикою і спокоєм.

Ковельські ліси стали життєвою звичкою для ще однієї героїні «Портрету в деталях» Тамари Косовської . Вона – особлива, адже не тільки ліснича, а ще й артистка. У ДП «Ковельське лісове господарство» жінка пропрацювала все життя. Окрім лісу, виховувала дітей та знаходила час час на виступи у селах з п’єсами та гуморесками.

Ківерцівський район

Цуманська екостежка – справжня принада для туристів. Тут є все, що треба, аби відчути спорідненість з природою – велосипеди для відвідувачів, дендропарк, ресторан.

«Творіння природи досконаліше творінь мистецтва» – такий вислів Цицерона можете прочитати на одному з стендів екологічної стежки у Цумані. Тому не вагайтесь, їдьте і насолоджуйтесь справжнім і чистим лісовим мистецтвом, яке модне і актуальне у будь-яку епоху.

Микола Переходько з Липного – лісівник з твердими життєвими принципами. Щоб побачити роботу лісника у всій красі, до лісу наші журналісти приходять рано-ранесенько, бо ж саме тоді й лісі розпочинається робочий день.

«Має працювати в лісі той, хто тут живе», переконаний Микола Переходько.

Всі «Історії довкола лісу» неповторні, як і волинські ліси. Всі герої «Портрету в деталях» непересічні і дуже цікаві. А ще добрі і по-справжньому закохані в свою роботу, бо люди лісу не вміють бути інакшими.


загрузка...
Коментарі
22 жовтня
Вчора
20.10.2019