РАЙОН.IN.UA
Гучну корупційну справу у Ковелі закрили через «агента Сашу». РОЗСЛІДУВАННЯ
Гучну корупційну справу у Ковелі закрили через «агента Сашу». РОЗСЛІДУВАННЯ

Гучну корупційну справу у Ковелі закрили через «агента Сашу». РОЗСЛІДУВАННЯ

12:00 05.03.2019
12

Мабуть, таке усі бачили в фільмах. Відчайдушний працівник поліції втирається в довіру якоїсь банди, стає ледь не «правою рукою» ватажка і, ризикуючи життям, викриває страшні оборудки… Або – поліція знаходить вразливого бандюка, вербує його і отримує важливу секретну інформацію… знову – хепі енд, знову – злочинці за гратами.

Щось схоже є і в сучасному Луцьку. Але наші місцеві агенти, окрім традиційних завдань, виконують іще деяку, не зовсім «чисту» роботу. Замість того, щоб викривати злочини, вони їх провокують.

Схема – проста. З’являється у житті якогось чиновника N «свій у дошку» чолов’яга. Втирається в довіру. З часом, дуже обережно, просить допомогти в одній справі… Тоді в іншій. Ще в одній. Щедро платить за допомогу. А десь поруч, за рогом сусіднього будинку, уже чатують правоохоронці, щоб оперативно затримати чергового корупціонера під час отримання хабара…

«Але ж брав?!» – засудять люди. Не брав, бо хабара як такого не було, – відповідає українське законодавство. І справа – закривається.

Щонайменше у трьох корупційних скандалах, які за останні роки прогриміли на всю Волинь, хабар давав один і той самий чоловік. Саша зі Львова. Луцькі юристи «вичислили» цього «борця з корупцією» і запевняють, що він є агентом правоохоронців. Точніше – провокатором.

Видання «Волинь24» вирішило розповісти про інший бік гучних корупційних історій.

ІСТОРІЯ ПЕРША. «КОРУПЦІОНЕР» РАЧКОВ І СУДДЯ СУШИК


25 квітня 2018 року Волинська прокуратура зробила сенсаційну заяву: на хабарі зловили Олександра Рачкова, який на той час займав посаду заступника Луцького міського голови.

Гроші – не ті?..

У посадовця (прозвучало в заяві) вилучили 7 тисяч доларів, які він вимагав у громадянина України за допомогу в узаконенні будівництва. На фото із затримання показали вилучені купюри.

Незабаром стала відомою ще одна цікава деталь: разом із Рачковим затримали голову Шацького районного суду Наталію Сушик. Мовляв, окрім «рішання» з будівництвом, у справі фігурує ще одна корупційна змова. Нібито Рачков мав «порішати» з суддею про «правильний» вирок.

«Ніхто не згадав, що гроші, які показали на фотографіях, виявилися «не тими». Не збіглися номери купюр, які правоохоронці передавали для дачі хабара. Більше того – не збіглася навіть сума. Бо Казмірчук (людина, яка давала хабар, - ред.) мав передати Рачкову 7 тисяч доларів, а в автомобілі судді Сушик вилучили 10 тисяч. Повторю: при цьому номер на жодній купюрі не збігся із «міченими», – розповідає адвокат Артур Мартіросян.

Слідчі пояснили такий «фокус» тим, що Рачков встиг гроші, отримані як хабар, покласти на рахунок в банк. Натомість – з іншого рахунку зняв іншу готівку, яка потім і «засвітилася» у справі.

Тому не збіглися ні номери купюр, ні навіть сума: гроші були не ті. Історія походження цих грошей може викликати чимало запитань, але факт лишається фактом: Рачкова нібито затримали на хабарі, проте насправді у нього виявилися зовсім інші гроші.

Захисники Рачкова і Сушик кажуть, що така велика сума в автівці судді опинилася через те, що вона продавала авто.

«Олександр Рачков із суддею Сушик – в дружніх стосунках. І він планував купити в неї автомобіль. Правоохоронці добре це знали, бо слухали їхні телефони. У нас є докази, що напередодні Рачков на цій машині приїжджав на станцію обслуговування і перевіряв, в якому вона стані. Ми допитували працівників, є їхні свідчення і є відео з камер спостереження, які усе це підтверджують. Про усе це правоохоронці дізналися під час негласних слідчих дій і вирішили, що Рачков візьме гроші в їхнього агента – Олександра Казмірчука, а потім розрахується ними з Сушик. Але щоб заплатити за машину, Рачков поїхав в банк, зняв 10 тисяч доларів особистих коштів і віддав їх судді. До речі, це сталося навіть не в той день, коли за матеріалами справи Казмірчук ніби передавав гроші Рачкову, а через кілька днів. Проте саме ці гроші показали на фотографіях з коментарем: от, дивіться, зловили на хабарі», – каже захисник.

Посадять «крайнього»

Олександр Казмірчук з’явився в житті Рачкова за рік до згаданих подій. Адвокати розповідають: підходив до нього то з одним, то з іншим питанням, просив допомогти.

Чи брав за це гроші? Звісно, тепер у цьому ніхто не зізнається.

Одне із прохань, з яким «підходив» до Олександра Рачкова Олександр Казмірчук – домовитися із суддею Наталією Сушик про умовний термін для одного із підсудних. Мова йде про справу ківерчанина Олександра Самолюка, якого затримали за збут фальшивих доларів.

«У Рачкова слухали мобільний телефон. Почули, що він дружить із суддею Сушик. Далі все просто. Дивляться, які справи розглядає ця суддя. Особисто моя думка, що Самолюк, якого судили за підробку валюти, теж є агентом. Але він ніколи в очі не бачив Казмірчука. Хоча в протоколах допиту Казмірчук стверджував, що це – його хороший друг, який пожалівся на свою ситуацію. Вони прекрасно розуміли, що в цій справі Самолюку так чи інакше винесуть вирок з «умовним» покаранням. Якби Сушик дійсно вимагала якийсь хабар, вона б просила гроші до постановлення вироку. Але тут відбулося все навпаки: спочатку був вирок, тоді десь через 10 днів подзвонив Казмірчук і сказав, що хочуть подякувати судді Сушик», – розповідає Артур Мартіросян.

Тим часом, на рішення Наталії Сушик про умовний термін Самолюку прокуратура подала апеляцію. Вирок скасували і справу повернули на новий розгляд. Тепер є усі підстави вважати, що з такою «історією», справа отримає зовсім інший вирок і в Олександра Самолюка буде реальний термін за гратами.

Чому закрили справу?

Захисникам Олександра Рачкова і Наталії Сушик вдалося довести, що мала місце провокація з боку найнятого агента. Крім того, було багато інших процесуальних моментів, через які справа «розсипалася».

Наприклад, такий факт. Кримінальне провадження, за яким затримували Рачкова і Сушик, відкрите 18 листопада 2017 року. А заява Казмірчука, на основі якої нібито відкрили цю справу, написана лише в січні 2018 року.

Згідно із змінами в антикорупційному законодавстві, справу Рачкова-Сушик відразу після затримання мали б передати до НАБУ, проте цього не зробили. Більше того, слідчі НАБУ так і не отримали матеріали негласний слідчих дій: телефонних розмов, прослуховувань тощо, які могли б розкрити справжню картину цієї корупційної історії.

Виступ судді Наталії Сушик на Вищій раді правосуддя в червні 2018 року.

ІСТОРІЯ ДРУГА. ГОРОХІВСЬКА СПРАВА


На початку вересня 2017 року за вимагання і отримання хабарів затримали цілу групу посадовців Горохівського району: голову райдержадміністрації Любов Матвеєву, голову райради Тараса Щерблюка і начальника райвідділу Держгеокадастру Сергія Рубаху.

Слідство заявило: усі ці люди вступили у змову, аби організувати виділення землі такому собі підприємцю Олександрові Козачуку і отримати за «допомогу» гроші. Більше того: Любов Матвеєва нібито погрожувала бізнесмену, що якщо він не піде на «співпрацю» і спробує сам шукати землю – матиме неприємності.

Насправді Олександром Козачуком був не хто інший, як згаданий у попередній історії Олександр Казмірчук. Цікавий «шпигунський» секрет: змінюючи прізвище, агенти не змінюють імені. Адже якщо назвуться іншим іменем, а тоді десь випадково почують справжнє ім’я, можуть за рефлексом відгукнутися на нього і «спалитись».

Таким чином, назвавшись підприємцем Козачуком, який хоче вирощувати лохину, іще з травня 2017 року Казмірчук почав заїжджати до горохівських чиновників і домовлятися про землю. Ціна домовленості – 100 доларів за гектар. Козачуку нібито потрібно було 70 гектарів, тобто загальна сума «подяки» мала становити 7 тисяч доларів.

4 вересня під час передачі цих грошей горохівських чиновників затримали.

«Горохівська справа» зараз розглядається у суді. Але через те, що уже вдалося довести: хабар давав Олександр Казмірчук, якого є всі підстави вважати найманим провокатором, очевидно, що і ця гучна корупційна справа «розсиплеться».

«В ході ознайомлення з матеріалами кримінального провадження було з’ясовано, що особа, яка діяла під вигаданим прізвищем Козачук і писала заяви проти моїх підзахисних, насправді – громадянин Казмірчук, якого спеціально використовують правоохоронні органи з метою провокативних дій щодо різного роду посадових осіб. За його заявами є ряд кримінальних проваджень і на Волині, і в Львівській області», – коментує адвокат Олег Антонюк.

ІСТОРІЯ ТРЕТЯ. КОВЕЛЬСЬКИЙ МРЕВ

У вересні 2016 року на хабарі затримали начальника Ковельського сервісного центру МВС Віталія Новікова. За даними правоохоронців, він вимагав та одержав у своєму службовому кабінеті 2500 гривень за те, щоб швидко та без черги перереєструвати два автомобілі – «Тойота РАВ 4» та «Фольксваген Пассат».

«Наскільки пригадую, з обвинуваченим познайомився десь в серпні-вересні 2016 року, коли зайшов до його кабінету з проханням посприяти в отриманні посвідчення водія для знайомої дівчини», – пригадував у суді чоловік, який давав хабар Новікову.

«За якийсь час я зателефонував обвинуваченому та запитав, чи він зможе провести реєстрацію двох транспортних засобів, які переобладнанні на газове пальне. Обвинувачений відповів, що може, однак потрібно сплатити, крім офіційних платежів, додатково 2400-2500 гривень», – додав він.

Такі дії чоловіка суд назвав провокацією і виправдав Віталія Новікова. Як стверджують волинські адвокати, і в цій справі хабар теж давав Олександр Казмірчук.

«Під час підготовки та проведення заходів з контролю за вчиненням злочину забороняється провокувати (підбурювати) особу на вчинення цього злочину з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, який вона би не вчинила», – йдеться у виправдальному вироку суду.

Цікаво, що Новікову інкримінували й інші корупційні епізоди, та через «грубу» роботу «агента Саши» уся справа розвалилася.


ХТО ТАКИЙ «АГЕНТ САША»?

Олександр Казмірчук – лучанин, закінчував юридичний факультет Волинського національного університету. Зараз проживає у Львові і має мережу ломбардів.

«Про те, що він є агентом управління по боротьбі з економічною злочинністю я дізнався ще в 2007 році. Тоді в Луцькому міськрайонному суді розглядалося кримінальне провадження і Казмірчука звинувачували у тому, що не оформляв працівників та не виплачував зарплату. Під час цієї справи адвоката Казмірчука затримали за підозрою у вимаганні хабара. Заяву написав сам Казмірчук. Не знаю, чим закінчилася ця історія, але саме тоді в юридичних колах стало відомо, що Казмірчук – агент. Просто так на свого адвоката заяви не пишуть», – розповів Артур Мартіросян.

У телефонному коментарі виданню «Волинь24» Олександр Казмірчук повністю заперечив співпрацю з правоохоронними органами і запевнив, що настільки активно здає корупціонерів винятково через свідому громадянську позицію.

«Якщо людина хабарник – вона має сидіти в тюрмі. Я як активіст робив це і буду робити далі. І не плутайте провокацію із тим, коли беруть хабар. Провокація – це коли я пропоную, а мені відмовляють. А коли самі кажуть «дай» – це не провокація», – запевнив Казмірчук.

Як так сталося, що Казмірчук не пробував вирішувати свої проблеми через стандартні процедури і загальний відділ тої чи іншої установи, а щоразу попадав у кабінети перших осіб та чому при цьому називався чужим ім'ям – пояснити не захотів. Також відмовився розповісти про деталі кожної із справ.

«Питання не деталей, а того, що гроші бралися», – вважає Казмірчук.

Проте наступного дня Олександр Казмірчук передзвонив і запропонував аудіозаписи розмов із Олександром Рачковим. З єдиною умовою - аби замовчати його ім'я.

Для достовірності скинув текстовий файл із нібито фрагментами аудіозаписів телефонних розмов. Цікаво, що ці записи - не лише його розмов, а й, наприклад, дружини Рачкова. Ці записи Олександр Казмірчук не зміг би отримати, якби не співпрацював з правоохоронними органами.





* * *

Ці три опубліковані історії – не про те, що згадані вище посадовці – «білі і пухнасті».

Ці історії – про методи, якими борються з корупцією. Місяцями оббиваючи поріг, спеціально навчені люди шепчуть все більш і більш спокусливі пропозиції… І головне – шепчуть не усім. А тим, хто неугодний. Або владі, або тим самим правоохоронцям.

Корупція – страшна хвороба українського суспільства. Та чи можна вилікувати хворобу, штучно поширюючи вірус направо і наліво? Як на мене, від цього епідемія стає тільки більш масовою і більш страшною.

Кажуть, що наразі 9 із 10 корупційних справ – відкриті за заявами провокаторів. І цілком ймовірно, що саме через це затримані «хабарники» так рідко доходять до судів і ще рідше – отримують покарання.


Людмила ЯВОРСЬКА («Волинь24»)

Коментарі
21 березня
Вчора