РАЙОН.IN.UA
Польське військове кладовище у Костюхнівці
Польське військове кладовище у Костюхнівці

Як волинське село Костюхнівка стало культовим для Польщі

12:43 27.01.2019
2591

Легендарне село оточене лісом. Тут під час Першої світової війни схрестили зброю дві імперії: Австро-Угорська і Російська. І саме з Костюхнівки, що на Маневиччині, розпочалася незалежність Другої Речі Посполитої.

Йдеться про битву в околицях цього села 4-6 липня 1916 року під час Брусиловського прориву, де загинуло понад 2 тисячі добровольці, в основному інтелігенція – вчителі, лікарі, студенти. Як скаже потім Юзеф Пілсудський, цвіт польської нації. Вони прикривали відступ військ Австро-угорської імперії і ті уникли оточення. Так, програвши битву, вдалося отримати стратегічний успіх і перебудувати оборону: Австро-Угорщина запобігла подальшому просуванню царської армії. Героїзм поляків оцінили правителі Австрії та Німеччини, які видали акт про незалежність Польщі у майбутньому.

Читайте також: Австрійські військові у волинському селі на столітніх світлинах

Відтоді у навколишніх селах досі переказують, як місцеві поліщуки рятували Юзефа Пілсудського. У Вовчецьку розказують, як селянка віддала полководцю свій одяг і він зміг втекти непоміченим. У Старосіллі вірять, що, рятуючись від росіян, Пілсудський забіг на обійстя, де йому дали вила викидати з хліва гній, прикинувшись глухонімим наймитом. Та маневицькі краєзнавці довели, що Пілсудського у ті роки не могло бути на Волині.

Після трагедії під Костюхнівкою серед поляків вибухнула хвиля патріотизму і Юзефу Пілсудському вдалося швидко зібрати нових добровольців. Легіонери склали основу армії без держави, яку згодом таки здобули разом із західноукраїнськими землями у склад Другої Речі Посполитої.

Читайте також: Як Друга Річ Посполита проводила земельну реформу на Волині 100 років тому

Костюхнівка уже тоді стала символом відродженої державності. Сюди стали навідуватися ветерани Першої світової. На місцях дислокації польських військ уздовж лінії фронту порозставляли кам’яні стовпи пам’яті.




«На десяту річницю незалежності Польщі у Костюхнівці відбулися грандіозні події. Є дані, що прибуло до 20 тисяч гостей. І на одному з пагорбів, під яким велися бої, польська вдала прийняла рішення насипати символічний копець, тобто гору. На її дно поклали капсулу з посланням, зміст якого довгий час був невідомий, але в архівах вже знайшли. Спочатку польські жовніри символічно наносили землі шапками, а потім упродовж восьми років місцеві селяни возили сюди землю і отримували плату за цю роботу. За цей час насипали 30 тисяч кубів землі і зараз Польська гора є найвищою точкою Маневицького району, яка сягає 241 метр над рівнем моря», – розповідає про події сторічної давнини директор Костюхнівської школи Василь Давидюк, який викладає історію.


А до 20-річчя битви у селі звели першу на Волині кам’яну школу, яку відкривали 1936 року з помпезними урочистостями, на які прибув навіть тодішній прем’єр-міністр Польщі Феліціян Славой Складковський, близький соратник Пілсудського.

«З тої демонстрації навіть відео збереглося! У газетах писали «Поляки у Костюхнівці збудували нічогеньку школу». Але їй появі передував курйозний випадок. У 1935 році збудували дерев’яну школу, у якій кочегарами працювали два євреї. Одної ночі будівля загорілася. Один кочегар побіг людей будити, а другий – встиг добратися за 10 кілометрів на станцію Чорторийськ, щоб застрахувати школу. Так вдалося отримати відшкодування, яке використали на будівництво кам’яної будівлі школи», - пояснює Василь Давидюк.

Уже тоді при школі були кімнати для ночівлі молоді під час канікул. У наш час поляки цю школу відбували і створили Центр діалогу «Костюхнівка», де розташувався і хостел, і конференц-зал, і їдальня, і навіть музей. Зараз тут працює восьмеро місцевих жителів.






За інформацією вчителя, через Костюхнівку мала проходити залізнична колія, але цим планам завадив початок Другої світової війни, у якій Польща рухнула за декілька днів.

Читайте також: Як під Ковелем будували канал 90 років тому

Відтоді місця масових поховань загиблих почали занепадати, кам’яні знаки розтягували на будматеріали, цвинтарі заростали лісом, а подекуди ділянки з похованнями навіть віддавали … під житлову забудову.

Відродження Костюхнівки, як святого для поляків місця, розпочалося за часів незалежності України стараннями громадського діяча з міста Лодзь Ярослава Гурецького. Він з 1997 року практично живе у Костюхнівці. На жаль, у день нашого приїзду в село Гурецький саме відбув провідати рідних у Польщу.

Сьогодні бачимо справжню реінкарнацію давніх церемоній до Дня незалежності Польщі. Майже два десятиліття організовують велосипедну естафету польських харцерів. Це – скаутська організація на зразок нашого пласту. Молоді люди на початку листопада запалюють у Костюхнівці лампадки і цей «вогонь незалежності» везуть у Варшаву до меморіалу Невідомому солдату. Схоже робили і у міжвоєнний період: у пам'ять про воїнів відбувалася бігова естафета з Кракова до Костюхнівки.

Читайте також: Тур вихідного дня польського президента, або що (на)робив Анджей Дуда на Волині. ФОТО. ВІДЕО

У місцевому лісі на місці занедбаного військового кладовища за останніх декілька років занедбаний цвинтар поляки облаштували як справжній меморіальний комплекс.





Крім полеглих під Костюхнівкою, сюуди перепоховують ексгумовані останки військових загиблих у різні роки і в інших місць Волині, де відбувалися битви за участі польських легіонерів.




Крім могил солдатів, тут уже навіть звели дерев’яну каплицю. До речі, на момент нашого візиту у село, біля культової споруди не було жодної інформації про будівництво.

Сільський голова Володимир Онофрійчук пояснив, що зробили її місцеві столяри на замовлення Ярослава Гурецького. А також додав, що католицький священослужитель приїздить з Польщі у Костюхнівку на урочистості і бувають різні погодні умови. Тому є необхідність у такій капличці. Голова підтвердив нам, що у сільській раді немає жодних документів на цю капличку.



«У нас щоліта відбувається таборування польської і української молоді, які донедавна фінансувала виключно польська влада. Лише останні декілька років до організації заходів долучається і Маневицька районна адміністрація. Наша місцева школа співпрацює зі школою міста Бжезіни», – розповідає Володимир Онофрійчук.

На час проведення заходів юні гості живуть у згаданому вище Центрі діалогу «Костюхнівка». Фінансують його, за словами голови, польські благодійники, яких сам шукає Ярослав Гурецький. Список меценатів, а часто це відомі польські компанії, можна побачити на інформаційних стендах.

А ще тут панує справжній культ особи Юзефа Пілсудського. Його портрети є чи не на кожній стіні: від добротних мистецьких творів до дитячих малюнків.

А що найцінніше і найцікавіше є у Центрі, то це – музей.

Як розповів вчитель Василь Давидюк, під час ексгумаційних робіт, знайшли чимало артефактів, з якими треба було щось робити. Деякі експонати у Костюхнівку передали з Варшавського музею Юзефа Пілсудського, директором якого працює внук маршала.







З тих часів збереглося чимало фотографій, які дозволяють відтворити тодішній військовий побут у деталях.














Читайте також: Боснійські солдати на Волині 100 років тому

Є тут і фото легендарної команди «Легія», яка народилася саме під Костюхнівкою у роки перебування тут польських легіонів.

Цей клуб існує у Варшаві донині. Костюхнівські футболісти мріють, що коли-небудь у своєму селі зіграють із зірками польського футболу.

Наталія ПАХАЙЧУК

Коментарі

Софія

07:53 31.01.2019

Дуже цікава історія, я трішки знала, але не так багато

26 березня
Вчора
24.03.2019