РАЙОН.IN.UA
Як раніше виглядав Світязь та що робити туристи на Шацьких озерах
Як раніше виглядав Світязь та що робити туристи на Шацьких озерах

Як раніше виглядав Світязь та що робити туристи на Шацьких озерах, - спогади лісівника із сорокарічним стажем

12:35 29.12.2018
328

У цьому році Шацький національний парк відзначив 35-річчя з нагоди заснування. Одним із тих, хто працює у природоохоронній установі з перших років її створення, є головний лісівник Світязького лісництва Віктор Турич.

Про створення рекреаційної зони «Незабудка», екологічну стежку «Світязянка», кінний маршрут і нелегку роботу лісівника поспілкувалися з головним лісівником Світязького лісництва, - пише прес-служба Шацького НПП у Facebook.

Чому ви вирішили стати саме лісівником? Як розпочалася ваша кар’єра?

– В 1972 році, прийшовши з армії, працював пожежним сторожем у Ростанському лісництві. Парку на той момент ще не було, був лише Шацький держлісгосп. Мій брат Микола теж працював в лісництві. І одного разу, першого травня, нам довелося гасити пожежу. Крім нас, там була ціла команда і директор держлісгоспу Валентин Сулько. Ми погасили пожежу, і директор запропонував йти працювати до них. Так я став майстром лісових культур.

Далі Сулько запропонував мені йти на навчання в Львівський лісотехнічний інститут за направленням. Я поступив туди в 1972 році і відучився до 1977-го. Навіть, був Ленінським стипендіатом. Після закінчення навчання вернувся в Шацький держлісгосп. Як такої роботи не було, і мене знову відправили у Ростанське лісництво майстром цеху. Проте там я пропрацював не довго. Сулько знову дав вибір: або на вантаження лісу йти, або тимчасово головним економістом, яким я і пропрацював з вересня по грудень на декретному місці. Потім знову Сулько мене викликав до себе і сказав, що треба прийняти Світязьке лісництво. Так я і став лісівником. А загалом, в лісовій галузі пропрацював більше 40 років

Які основні цілі ви ставили перед собою, коли почали працювати в Світязькому лісництві?

– Зберігати ліс, розмножувати, відтворювати його, створювати нові насадження. Працював я з 1978 до 1984 року на базі Шацького держлісгоспу. До слова, рішення про створення Шацького нацпарку було ще у 1983 році, а 1984 - вже офіційно був призначений директор. Я тоді мав бути головним лісничим, адже Світязьке лісництво входило до парку, який офіційно почав працювати з 1 червня 1984 року.

Сьогодні у нас поширена проблема короїду. А як тоді було?

– В принципі, дуже уражених ділянок чи всихання не було. В основному – кореневі рубки. Можливо через те, що тоді багато займалися меліорацією. Якщо пригадати, в 60-х роках осушували систему: перша була Копаївська система, яка призвела до пониження рівня ґрунтових вод, внаслідок чого почалися задухи в озерах: Луки, Перемут. Потім Прип’ятська система, коли одна людина могла осушити верхів’я Прип’яті і забрати всю воду. Тому раніше були такі меліоративні канали, але їх створювали польські інженери для того, щоб ті весняні паводки скинути, а все інше було в нормі. Піднімали, осушували - виконували свою роботу. А зараз бачите, що робиться – там покинули, там позаростало. Раніше озера були повні, води вистачало. Навіть Острів'янське озеро розливалося і ділило село на дві половини, в деяких місцях до сусідів човном перепливали. А на болотах і качок вистачало, і риби в озерах багато водилося.

Одним з пріоритетних напрямків нацпарку є туристична галузь. А як було в ті часи? Чи займався парк привабленням туристів?

– Звичайно, займався. Спочатку в парку було мало туристів, потім з кожним роком ставало все більше. До речі, я був одним з ініціаторів створення в парку рекреаційної зони «Незабудка». Раніше ж Світязь виглядав так: паркували машини там, де зараз комплекс «Лемарк», а навпроти ставили намети. Постійно були місця, де заборонялося або ходити або їздити. Тому в 2002 році, коли директором був Петро Ткачук, я сказав: скільки можна тих людей ганяти, давайте зробимо спеціальне місце для наметів і машин. Він підписав відповідний наказ і почали створювати «Незабудку». А раніше поблизу озера на кожному кроці стояли машини і намети, а штрафи були зовсім невеликі – 5 рублів.

А екологічні стежки були?

– Була стежка «Світязянка». Туди, пам’ятаю, часто приїжджали студенти. На одному з перехресть стояла дерев’яна Баба яга, яку згодом вкрали (посміхається – авт.). До речі, на ті часи, такі стежки були трохи довші - до 6 км. Ліс для них ніхто не вирізав. Коли прокладалася «Світязянка», приїжджали спеціалісти і дивилися. Вирізали лише прогнилі чи сухі дерева, щоб не впали на людей. Крім того, була турбаза «Шацькі озера». Через неї проходив всесоюзний маршрут, тобто приїжджали зі всього Радянського Союзу, а далі їхали на Біле озеро. До речі, тоді і виникла ідея створити кінний маршрут. В деяких лісівників позабирали коней, в Мельниківському лісництві зробили конюшню, купили декілька возів, облаштували будиночки. Наприклад, купили стареньку хату за 700 рублів, переобладнали, щоб могли і туристи відпочити, і коні наїстися.

Що було найважче у вашій роботі?

– Найважчим був початок, коли я прийняв лісництво і ліси були засмічені. Доводилося років два працювати, аби лише навести порядок. Потім бригад було мало – трохи більше 26 лісорубів в Світязькому лісництві. Але плани довелося виконувати, тому що тоді було планове господарство. А потім все потихеньку налагодилося та й нормально стало працювати.

Я інколи порівнюю лісівника при Радянському Союзі і при незалежній Україні – небо і земля. Я, наприклад, три роки пропрацював, лише тоді мене затвердили. Але справа навіть не втому. Коли щось сталося – пожежа чи всихання, не викликали комісій. Лісівник робив відвід і наступного дня виконувалася робота. Довіри було більше. А не та, як сьогодні: дозвіл на зрізання сухого дерева потрібно чекати три місяці. Це все одно, що пацієнту необхідно робити операцію, а йому кажуть – зачекай.

Розкажіть, що було найцікавішого, найприємнішого в роботі?

– Декілька разів був нагороджений почесними грамотами, іменним годинником. Навіть як кращий лісівник області їздив на зустріч з Президентом, тоді ним був Леонід Кучма.

Коментарі
25 березня
Сьогодні
Вчора