РАЙОН.IN.UA
Волинська трагедія у масовій культурі
Волинська трагедія у масовій культурі

Волинська трагедія у масовій культурі

09:15 17.07.2018
418

На багатьох сайтах в Інтернеті можна купити футболку з написом чорним жирним шрифтом: «Волинь ‘43 Пам’ятаємо!». Цей товар продається під грифом «патріотично». Тож для поляка придбання такого предмету є, безперечно, патріотичним жестом.

Про це пише Катерина Семчук на шпальтах видання Наше слово.

Дійсно, у Польщі зараз Волинь пам’ятають дуже добре. І робиться все, щоб її не забули. Так, цю своєрідну пам’ять намагаються нав’язати всьому суспільству через просування її в масовій польській культурі: від фільмів, пісень до наліпок.

У Польщі відзначили річницю пам’яті про Волинську трагедію (так її називає українська сторона; а польська вживає вислів «Волинська різня»). Згідно з постановою від 22 липня 2016 р., Сейм Республіки Польщі проголосив 11 липня Національним днем пам’яті жертв геноциду, вчиненого українськими націоналістами над громадянами Другої Речі Посполитої.

«Кривава неділя на Волині – 11 липня 1943 року, кульмінація масової волинської різанини, масового винищення польського мирного населення Волині Організацією українських націоналістів Степана Бандери (ОУН-Б), Українською повстанською армією (УПА) та цивільним населенням України», – такими словами у польській Вікіпедії описано значення цієї дати.

Інститут національної пам’яті Польщі повідомляє у себе на сайті, що у будь-якому найближчому його відділенні можна отримати освітню брошурку під назвою «Волинський злочин – історія та пам’ять». Адресована ця книжечка вчителям і старшокласникам під гаслом «Хто цього не бачив, ніколи в це не повірить»; її також можна завантажити в електронному вигляді.

Фільми

В ефірі національного польського телеканалу TVP 8 липня показали славнозвісний фільм 2016 р. «Волинь». За три дні до відзначення річниці трагедії. Це досить знаково, тому що показ пройшов у пройм-таймі (це найактивніший та найзручніший час телеперегляду за весь період доби – ред.), коли багато родин сиділи у своїх затишних будинках після півгодини вечірніх новин. Вони побачили всю «історичну правду» і відтепер будуть вірити, що все саме так і відбулося. Фільм, імовірно, побачив той тип аудиторії, та група людей, кого якимось чином оминула масштабна PR-кампанія стрічки у 2016 р.. Найімовірніше, що це старші люди, підлітки, робочий клас та інші. Два роки тому «Волинь» показували в усіх кінотеатрах країни, навіть із англійськими субтитрами. Так, за даними Асоціації польських кінематографістів, фільм побачило 1 млн 434 тис. глядачів, що поставило його на четверте місце в рейтинґу найпопулярніших стрічок 2016 р. Більше, ніж «Волинь», дивилися тільки фільми «Пітбуль. Небезпечні жінки», «Планета одинаків» („Planetа Singli”), «Льодовиковий період 5». Також кількадесят разів його транслював власник фільму Canal Plus.

Особливим фактом є те, що відомий журнал «Політика» поширював фільм у форматі DVD як додаток до одного з випусків. Окрім цього, стрічка доступна в Інтернеті, на сайті VOD TVP за символічні 8 злотих, просувається поза межами Польщі, представляється на міжнародних фестивалях.

Тим часом польський режисер Конрад Ленцький (режисер фільму «Wyklęty») розпочав роботу над новою стрічкою про Волинь під назвою «Łuna». Про це повідомило польське медіа радикальних правих сил «Kresy.pl». Фільм буде присвячений польсько-українським відносинам у 1943-1947 р. і торкатиметься теми геноциду на Волині, польської партизанської діяльності у цьому реґіоні, і у заключній частині – події в Бескидах післявоєнного періоду.

В інтерв’ю для «Kresy.pl» Конрад Ленцький, розповідаючи про свій майбутній фільм, каже: «Фільм – це нагадування про цих людей, оскільки мені здається, що, якщо протягом 20 років так званої свободи було створено лише одну стрічку на цю тему – цього, безперечно, дуже мало. Я думаю, що масштаб трагедії, з якою зіткнулися ці люди, настільки великий, що втілення її в одному фільмі, хоч і видатному, недостатньо». Фільм може з’явитися вже у 2019 р., якщо режисерові вдасться зібрати відповідну суму для його зйомок.

Не фільмом єдиним
Книги
. На тему Волині вже написано досить багато книжок, переважно це спогади людей, які пережили трагедію, що робить чтиво відносно легким. На веб-сайті lubimyczytac.pl знайдеться понад 70 найменувань, однак, частина польських публіцистів, політиків та публічних людей скаржаться на замовчування цієї теми. А ці книги не порошаться десь на полицях бібліотеки, а запрошують своїми кричущими обкладинками у вітринах популярних книжкових крамниць.

Ось кілька з них: «Волинь. Сила травми» Марії Фредро-Бонецької, «Волинь ’43» Ґжеґожа Мотики, «Волинь в крові» Йоанни Велички-Шарек, «Волинь. Говорять свідки людиновбивства» Марка Копровського, «Родинна сага – Волинь. Зося» Анни Новак, «Волинь без помилування» Петра Тимінського тощо. Серед них варто виділити книгу «Ненависть» Станіслава Сроковського, на підставі якої Войцех Смажовський зняв свій фільм «Волинь».

Також показова в белетристиці про Волинь, яка має на меті потрапити до широкого кола аудиторії, цього разу до жіночої – це книга «Дівчата з Волині». Це нова повість авторки бестселерів «Дівчата з повстання», «Дівчата з Сибіру» та «Дівчата із «Солідарності» Анни Гербіх. Як каже про себе сама авторка, вона спеціалізується на розповідях про жіночий досвід в новітній історії Польщі.

Ось що книга пропонує читачеві: «Розалії було вісім років, коли, ховаючись у підвалі, вона почула останні слова вмираючих матері та сестри. Софія (у свою чергу) пам’ятає жахливе попередження: «Завтра вас тут не повинно бути. Вони будуть вбивати». Так їм казала акушерка, українка. Ніхто в це не вірить. Погром переживе лише жменька людей. Теодора брала участь в месі, коли українці напали на костел в Кисилині. Вона врятувалася з палаючої дзвіниці. То була її перша зустріч із бандерівцями. На жаль, не остання. (…) Захоплені бандерівською візією, українці починають вбивати поляків». Уривки з книги були опубліковані у феміністичному тижневику «Wysokie Obcasy».

До цього переліку слід також додати сотні, а то й більше, статей у пресі, сюжети на телебаченні та радіо, в яких доволі часто наводиться натуралістичні описи українських звірств на Волині, повторюються найбільш нечувані вигадки про способи вбивства, які застосовували українці, як, наприклад, «факт» про освячування ножів і сокир у церквах.

Театр. В Мальборку тарнівський театр «Не зараз» (Teatr Nie Teraz) зіграв спектакль «Балада про Волинь». Про виставу говорили як про першу, що розповідає про «людиновбивство» на Волині. Автором драматургічної роботи був Томаш Жак. «У п’єсі використані сюжетні лінії роману Влодзімежа Одоєвського «Все засипле, завіє», свідчення людей, що пережили голокост на польській Волині, українські та польські пісні», – пише портал «naszemiasto Malbork». Окрім цього, тема Волині з’являється у шкільних виставах, які готують увесь рік.

Музика. Пам’ять про Волинь у Польщі також несе у собі сучасна музика. Наприклад, реп: правий радикал, а за професією репер-музикант Басті записав пісню «Ворожа кров» з альбому «Мова ненависті». Диск Збіґнева Возняка (а саме так його звуть насправді) з Лодзі продають навіть в «Емпіку» (мережа відомих книжкових та музичних крамниць). Цьому молодому хулігану є що сказати про українців та Волинь своїм молодим фанам-шибайголовам: «Українська кров – ворожа. Я поляк/ Жодний українець не є мені братом/ (…) Що це за нація? То проклята наволоч,/ що ріже сусіда, який роками живе поряд».

З решти пісень також слів не викинеш. Наприклад, користувач Youtube з псевдо Мурдок записав композицію, у якій переспівав «Гей, соколи» зі словами: «Чи пам’ятаєш, пане Боже, луну криваву над Волинню і той крик з палаючої хати».

А ще в одній маловідомій пісні на Youtube під назвою «У сусіда – Волинь, Волинь» є такий куплет: «Поля, сонце, луги і поля… Заорана людська доля… Цілий народ ви вбили… Що шістсот років з вами жили… Братів, сестер ви убили… Що шістсот років з вами жили…».

Анімація. Мультфільм «Людино-вбивство» – це не просто анімаційний фільм, він претендує на статус документального. Його творець – Аркадіуш Ольшевський знайшов свою аудиторію саме у Youtube. «Людиновбивство», як описує автор, – це розповідь про злочини проти польського народу у період після 1939 року: від табору Освенцим до «різанини» на Волині.

Другий такий фільм – це класична лялькова анімація «Втеча» Ярослава Конопки. Як зазначено в описі, фільм насичений розповідями свідків, які «пережили свою власну смерть» на Волині.

Якою в такому разі можна запам’ятати Волинь?
«Закрий очі і просто уяви собі картину / Жінку ґвалтують на очах її батька / Конаючі діти насаджені на паркани / Мертвий чоловік із багнетами в очах / Зарізана мати з кишками назовні / Аромат крові в повітрі / Уяви собі це сестро, брате, перед тим, як солідаризуватимешся з українцями», – це уривок із цитованої вище пісні репера Басті «Ворожа кров». Саме такий – гіперболізований завдяки всім цим спрощеним метафорам насилля – образ Волині ще довго «стирчатиме» у пам’яті поляків.

Зараз у побудові історії трагедії на Волині поляки повстають як невинні, героїчні індивіди, а українці – насильниками. У розповідях про Волинь всі історії поляків індивідуалізовані, а в українців натомість немає окремих особистих біографій, вони зображені як сліпа бездумна маса, якою керує смертельна ненависть.

Ця спрощена форма оповіді – це не лише вияв присвоєння теми масовою культурою. Подібних мовних кліше та арґументів вживають науковці з професорськими званнями, політики та публічні персони.

Якби ж польська сторона дійсно прагнула, щоб їхні дослідження у справі трагедії на Волині допомагали діалогу між Україною та Польщею, то останній би довелося відмовитися від свого мучеництва, як наративної основи історії Волині, і втілити подвійну перспективу щодо історичних подій. Наразі ми спостерігаємо портретування українців у такий спосіб, наче вони раптово з’їхали з глузду із прибуттям на Волинь військ Гітлера і раптово почали «вбивати братів».

Коментарі
25 березня
Вчора
23.03.2019