РАЙОН.IN.UA
Ковельчанка звинувачує мерію за приватизацію землі сусідам
Ковельчанка звинувачує мерію за приватизацію землі сусідам

Ковельчанка звинувачує мерію за приватизацію землі сусідам

18:00 02.04.2019
181

Мешканка міста стверджує, що місцева влада не дозволила приватизувати їй земельну ділянку через Волинський обласний навчально-курсовий комбінат.

До журналістів видання Район.Ковель звернулася Антоніна Ясюк, яка з 1985 року проживає у Ковелі на вулиці Модеста Левицького, 12-А. Неподалік її будинку знаходиться Ковельський навчальний пункт Волинського обласного навчально-курсового комбінату. Хоча жінка наполегливо переконує, що насправді тут завжди була майстерня школи № 6.

За словами Антоніни Петрівни, вона працювала в ЖЕКу, заробила цю квартиру, насадила дерева та кущі. Більше як десять років тому звернулась до Ковельської міської ради з прохання приватизувати землю: двір біля будинку і земельну ділянку, якою користувалась. У кадастрі їй виготовили технічний план. У 2008 році повинні були надати державний акт.

«Але у міськраду прийшов тодішній директор учбового комбінату, покійний нині, царство йому небесне, почав дзвонити на Луцьк, ну і все припинилося. Влада мені нічого не надала. «Наступного разу прийдете, ми вирішимо», – сказали в міськраді. А «наступний раз» протягнувся на цілий рік. Вони мене, як собаку, виганяли з кабінету. Це – Логвінов Вадим Григорович, Мурай Людмила Любомирівна. Вони мені нічого не зробили, надурили, а обласному навчально-курсовому комбінату через рік видають державний акт на землю», – заявляє Антоніна Ясюк.

Згідно Публічної кадастрової карти України, земельна ділянка, про яку йде мова, належить до комунальної власності для розміщення і обслуговування приміщення учбового пункту.

«Діти зі школи ходили повз мій паркан до шкільної майстерні. Тут не було ніякого комбінату. Ми були в архіві, в кадастрі, перевіряли це. Ніякого комбінату на цьому місці не було. А вони зробили документи, що з 1955 року тут учбові корпуси їхнього курсового комбінату», – говорить Антоніна Петрівна.

Жінка розповідає, що почала скаржитись в різні інстанції, через суд добиватися, але все марно.

«До мене приходили, погрожували. Я на це не реагую. Погрожували з учбового комбінату, ще коли був колишній директор. А від нового керівництва комбінату приходили, попереджали, щоб я приймала все своє, бо це їхня вся територія», – твердить Антоніна Ясюк.

Досить складні відносини у неї склалися із сусідами по будинку. Не будемо описувати скандальних перипетій, бо у кожного з них своя правда. Були між ними судові справи, приїздила сюди не раз за викликом поліція.

За рішенням Ковельського міськрайонного суду від 18 квітня 2018 року Антоніну Ясюк було зобов’язано демонтувати прибудовану до стіни будинку бетонно-цегляну огорожу та перенести газовий лічильник своєї квартири на інше місце і не створюватиме позивачу Євгену Мазурику перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Втім, в усіх своїх бідах Антоніна Петрівна винить міську владу, суд, прокуратуру та інші органи. Влада свою вину категорично заперечує.


«Ніхто ні на що не дивиться. У мене син – учасник бойових дій, був в АТО. На це теж не зважають. Я була на прийомі в колишнього голови Волинської облдержадміністрації Володимира Гунчика, розказувала свою проблему, бо ми живемо в аварійному будинку, який розвалюється. Сину надали земельну ділянку в болоті. На думку нашої влади, раз в сина вже є земля, то цю можна в мене забрати. Ще й документи підроблені. До мого будинку немає доїзду. Що мені робити?!», – бідкається Антоніна Ясюк і показує на биту цеглу під ногами, якою сусідом вимощена доріжка до школи.



Коментарі
21 квітня
Сьогодні
Вчора
19.04.2019