РАЙОН.IN.UA

Молитва як речовий доказ: історія священика з Рожищенського району

12:27 10.03.2019
234

Цікавою історією визначних односельчан Топільного поділилась місцева жителька Зоя Франчук.

Враження від книги Миколи Вавренчука жінка опублікувала на своїй сторінці у Facebook.

«У Топільному була «стара» церква, яка знаходилась на території старого кладовища. Ще моя мама там дитиною бувала на службі Божій, я чудово її памятаю. На жаль, вона була зруйнована. Прикро, що буквально за пару років по тому, було знято табу на відвідування храмів, і знову повсюди стало чути церковні дзвони. Громада побудувала новий храм, Слава Богу!..» – розповідає пані Зоя.

У 1937 році настоятелем храму в селі стає Ліхнякевич Іван Васильович, уродженець села Рословичі Будаївського повіту, Київської губернії. Він закінчив Київську духовну семінарію, працював на державних посадах при Центральній Раді, та уряді Директорії в Києві. З 1936 року – на Волині, де за рік стає настоятелем храму села Топільне.

«Чим запамятався він односельчанам, та і не тільки?! Він був автором пам'ятника розстріляним у Луцькій в‘язниці 12 жителям села Топільне, побудованого за пожертви біля церкви в селі і освяченого 21 вересня 1941 року. Автор вірша-посвяти розстріляним, за що був арештований і відправлений у заслання в місто Сибтабор, де і помер у 1953 році. Також серед розстріляних був його син і син вчителя Холодняковського А.» – розповідає жінка.

До кримінальної справи священика долучили молитву як речовий доказ антирадянської агітації.

«Читаєш слова, а вони – актуальні, як ніколи», – вражена Зоя Франчук.

Текст молитви:

Боже Великий, Творче Всесилий,
на нашу рідню землю споглянь.
Ми були вірні Твому Завіту –
Вислухай нині наших благань:

Люд у неволі, край у руїні,
Навіть молитись ворог не дасть.
Боже Великий, дай Україні
Силу і Славу, Волю і Власть.

Коментарі
25 квітня
Сьогодні
Вчора