РАЙОН.IN.UA
Родина священиків Осницького та Зінкевичів
Родина священиків Осницького та Зінкевичів

Пульмівський священик розповів про криваву трагедію родини Осницьких, яку убили 75 років тому

19:52 16.11.2018
119

У селі Пульмо 16 листопада 1943 року розігралася страшна трагедія, під час якої був по-звірськи замучений разом із сім'єю настоятель Свято-Миколаївского храму, протоієрей Олександр Осницький, матушка Катерина, яка була на 8-му місяці вагітності, та четверо їхніх дітей: Ростислав, Олексій, Меланія і Анна.

Про це на своїй сторінці у Facebook написав настоятель Свято-Миколаївського храму Олександр Черевко.

Місцева жителька, яка жила поруч, вранці ішла за водою до спільного колодязя і побачила невеликий пагорб із свіжої землі, який помітно рухався. Душогуби закопали страждальців напівживими у землю. Звістка про трагедію вмить облетіла все село. Коли прихожани зійшлися, щоб підготувати все до похорону, виявилося, що дім священика був пограбований, тому люди одяг і всі речі приносили із дому, як згадувала Корнелюк Наталія Петрівна, прихожанка храму, вона віддала своє плаття для того, щоб одягнути матушку.

«З того часу пройшло 75 років, але пам'ять про цю страшну подію лишається у серцях віруючих. Щоб пом'янути безневинно вбитих протоієрея Олександра із сім'єю, приїжджала їхня родина із с. Затурці Локачинського району і разом з прихожанами молитовно вшанувала їхню пам'ять. Ми віримо, що покійний батюшка молиться за свій прихід перед престолом Господнім. Нехай Милосердний Господь простить тих, котрі вчинили цей страшний злочин. Ми знаємо, що і убієнний священик прощає своїх вбивць і молиться за них, як і Господь молився за своїх розпинателів. Молимо Бога, щоб така трагедія минала нас і нашу Батьківщину, щоб між людьми не було зла, а панували мир і любов», - йдеться у дописі священика.

Також священик опублікував фото розстріляної родини священика Осницького.

А ось що згадує про ту криваву трагедію довгожителька Наталія Корнелюк:

«Одного дня озброєні люди (як свідчать історичні джерела, це були червоні партизани, – авт.) вистояли в церкві цілу службу і після закінчення довго розмовляли з батюшкою. Священик з ними не погоджувався, сказав лише, що ніколи не зрадить людей. А через тиждень приїхали і розстріляли всю сім’ю: отця Олександра, матушку Катерину, дітей Анну, Ростислава, Олега і Меланію», – пригадує Наталія Петрівна.

З того часу пройшло 75 років, проте бабця пам’ятає найменші подробиці трагедії.

Напередодні Наталія Петрівна разом з іншими прихожанками білили в батюшки хату. Неприбраною лишилася одна кімната, проте наступного дня жінкам уже було не до прибирання, бо зранку село здригнулося від страшної звістки.

«Прийшли ми до хати. Ой, моя доленько… Усе кругом залите кров’ю. Убивці забрали і постіль, і одяг. Покійників немає у що вбрати. Люди позносили своє, я дала плаття. Вдягнули ми тих бідних мучеників і поклали на передній хаті рядочком. А тут ще й батько матушки Катерини приїхав до доньки в гості – він був священиком у Пулемці. Зайшов у хату – і онімів… Поховали ми всю сім’ю там, де стояла стара церква. Коли на цьому місці почали будувати дитсадок, селяни разом із родичкою покійних викопали їхні кості і перепоховали в одній труні на кладовищі.»

Родина Осницьких та Зінкевичів (групове фото). Батюшка Олександр з матушкою і сином Ростиславом стоять з лівого краю. В центрі фотографії тесть батюшки Олександра - отець Флегонт Зінкевич, настоятель Свято- Михайлівського храму с. Пулемець.

Катерина Флегонтівна Осницька (Зінкевич) з сестрою Наталією. Матушка Катерина на фото справа.

Коментарі
19 грудня
Сьогодні
Вчора